Фортеця Алькасаба

Алькасаба

Алькасаба - це мусульманський палац-фортеця, що височіє на схилі гори. А на вершині гори височить фортеця Хібральфаро . Палац і фортеця з'єднані дорогою, оточеною зигзагоподібними стінами.

За різними джерелами, Алькасабу побудували в період з 1057 по 1063 рік, за наказом берберського правителя Гранади, Бадіса бен Абуса. Для виконання поставленого завдання був використаний мармур, колони капітелі римського театру. У 1092 році палац заполонили альморавіди, в середині 12 століття - Альмохади.

Щоб потрапити на найвищу частину будівлі, туди, де проживав мер або кади міста, треба було подолати кілька рівнів кільцевих укріплень і 8 укріплених воріт. Стіни палацу були захищені вежами з зубцями і бійницями. Всі споруди забезпечували захист як мешканців житлового будинку, так і городян, які проживали всередині міських стін.

Варто зазначити, що споруди 11 століття будувалися з вапняку, який добували в каменоломнях біля моря, але у цього матеріалу був серйозний недолік: він швидко руйнувався на тлі підвищеної вологості, тому в 13-14 століттях стіни і башти будівлі були укріплені, з зовнішнього боку до них прибудували кам'яні стіни. Згодом палац-фортеця прийшов в запустіння, його стіни використовувалися для будівництва будинків, задні стали відновлюватися тільки на початку 20 століття.

Археологи виявили давньоримські монети в околицях Уельви

У провінції Уельва знайдені давньоримські монети з золота та срібла. 

За словами фахівців компанії Atalaya Mining, відповідальної за проведення розкопок, мова йде про знахідку "величезної цінності і видатного археологічного значення". Всього вони виявили близько 40 монет, що датуються II століттям до н.е. З великою долею ймовірності вони відносяться до часів Нерона і Траяна.

"Це приголомшливе відкриття, яке дозволить нам розширити наявні знання про долину річки Ріо-Тінто, яка була одним з найбагатших родовищ за часів Римської імперії", - зазначив директор Atalaya Mining Луїс Іглесіас. 

Експерти вважають, що власником монет був впливовий житель римського поселення Оріум і що вони були знайдені разом, так як  колись зберігалися разом в шкіряному гаманці. 

Вищезазначена знахідка дозволила археологам і експертам встановити, що протяжність поселення Уріум, яке розташовувалося на території сучасної Уельви, насправді була більшою, ніж вважалося до цього. 

Вали Володимир-Волинського дитинця

Вали Володимир-Волинського Дитинця

Історія міста Володимир-Волинський починається ще з далекого 988 року, він заслужено вважається найдавнішим містом Західної України. Доказ тому - вали дитинця, розміщені на території міста.

На території стародавньої Русі Дитинці почали зводити ще на стику X і XI століття. Форми і місця розташування відрізнялися різноманіттям, але призначення у всіх було одне - захист княжої резиденції. Розташовувалися «волинські» Дитинці частіше на плоскій болотистій місцевості, близькі й за формою до квадрату з кілька округленими сторонами і кутами.

Київська фортеця

Київська фортеця

Будівництво Київської фортеці велося з 1706 по 1870 рік. Велика частина фортифікаційних споруд об'єднана зараз в комплекс. Нова Печорська фортеця будувалася в період з 1830 по 1850-ті роки. Історії всієї споруди присвячений музей, розташований в кріпосному блоці, що носить назву «Косого капоніра».

Київська фортеця в своєму складі мала 4 частини. На одній з яких розташований зараз музей «Київська фортеця», що займає майже всю територію Печорського пагорба. Спочатку тут було два типи укріплень: Госпітальне  і Васильківське. Також сюди входили Звіренецькі укріплення, територія їх пішла під Ботанічний сад , і Лиса гора, на ній колись розташовувався Лисогірський форт, а сьогодні це парк, що відноситься до музею фортеці.

Київська фортеця

До складу сучасного музейного комплексу «Київська фортеця» входять  кам'яні вежі, капоніри, земляні укріплення, є два музеї. Окремі споруди нерозривно пов'язані з Гайдамацьким рухом, сюди кидалися кріпосні втікачі, декабристи. Серед експонатів музею є цікава колекція військової мініатюри, інші речі, документи, пов'язані з історією цих місць, фортецею, військовою справою. У музеї представлені нагороди, особисті речі, форма, старовинна зброя, збереглася навіть карета, на якій перевозили смертників з тюремних камер в Лисогірський військовий форт.

Моторошне