 |
| Статуя Свободи |
Ідея зробити Америці подібний подарунок народилася у француза Едуарда Рене Лефевр де Лабуле ще в 1865 році.
Будучи лютим супротивником рабства, Лабуле хотів, щоб цей подарунок, приурочений до 100-річчя незалежності США, символізував перемогу Півночі у громадянській війні і скасування рабства в Америці.
Роботи зі створення пам'ятника було вирішено доручити скульпторові Фредеріку Огюсту Бартольді.
Лише після закінчення франко-пруської війни Лабуле і Бартольді отримали можливість втілити свій проект у життя.
Бартольді відправився в США, щоб перейнятися духом Америки перед створенням монумента.
21 червня 1871 корабель Бартольді прибув до Нью-Йорку.
Коли вони увійшли в бухту міста та Бартольді побачив острів Беллоу, він відразу прийняв рішення - статуя повинна стояти саме тут
. На острові розташовувався форт Вуд, на якому Бартольді і вирішив встановити статую.
Для тисяч емігрантів, які прибували в США на стику 19-20-го століть, Статуя свободи була першим, що зустрічало їх у новому життя в Америці.
Існує безліч теорій про те, хто ж насправді послужив моделлю для найзнаменитішої статуї в світі.
За однією з них, за прообраз статуї була взята римська богиня Лібертас - богиня звільнених рабів.
У 1875 році нарешті був обраний остаточний варіант статуї.
Стати головним інженером проекту було запропоновано французькому архітекторові і письменнику Ежену Еманюлю Віолі-ле-Дюку.
Віолі-ле-Дюк вирішив, що статуя повинна бути виготовлена з мідних листів, підданих штампуванню.
Для пошуку коштів для фінансування проекту Лабуле організував франкоамериканський союз, діяльність якого дозволила розпочати роботи зі створення статуї.
З часом потік грошей став зменшуватися - пожертви на створення статуї скорочувалися.
Це означало, що до наміченого терміну (100-річчю американської незалежності) статуя готова не буде.
Тим не менш, роботи зі створення пам'ятника тривали.
До ювілею незалежності були готові кілька частин статуї, у тому числі піднята рука статуї з факелом. У 1876 році вона була доставлена в Америку і показана на «столітній» виставці в Філадельфії.
Голова статуї була готова в 1878 році. Її могли бачити відвідувачі Паризької виставки.
Величезний інтерес, який викликала робота французьких майстрів, стимулював зростання пожертвувань на створення монумента.
Приступивши до роботи над тілом статуї, творці монумента зіткнулися з низкою проблем. Раптова смерть головного інженера проекту Ежена Віолі-ле-Дюка, не дозволила до кінця розробити систему кріплення статуї, змусила Бартольді звернутися за допомогою до Гюстава Ейфеля. Талановитий інженер, Ейфель запропонував використовувати для статуї центральну опору, з якої стирчали гнучкі металеві поперечини, до яких кріпилося тіло статуї. Таким чином, тіло статуї не було закріплено жорстко і могло трохи переміщатися під поривами вітру. Цей принцип використовується при споруді хмарочосів. Пізніше Ейфель використовував свої напрацювання при будівництві знаменитої Ейфелевої вежі в Парижі.
