Історія Гранади сповнена славних сторінок: спочатку тут панували маври, за ними прийшли з Реконкистою іспанці, словом, спокійним життя міста та місцевого населення не назвеш. Зате в кінці 15 століття, потрапивши в черговий раз до нових правителів, іспанців, Гранада обзавелася власним помпезним Кафедральним собором. Який побудували, що не дивно для тих часів, на місці мечеті.Спочатку до і без того пишної будівлі планували прилаштувати дві величних 80-метрові вежі. Обійшлися лише однією, та й то нижче і скромніше.
Однак на внутрішнє оздоблення коштів не пошкодували, воно цілком відповідає статусу головного собору Гранади. Інтер'єр являє собою прямуючі вгору витончені склепіння, білосніжні різьблені колони в оточенні настінних розписів знаменитих художників; все це рясно припорошено
позолотою.
До собору примикає Королівська капела, мабуть, найбільша усипальниця в Іспанії. Сьогодні тут заслужено покояться останки Ізабелли Кастильской і Фердинанда Арагонського. Чому заслужено? Якщо перша була покровителькою і спонсором Колумба в його подорожах, то другий прославився тим, що відвоював Гранаду у маврів.
Немає коментарів:
Дописати коментар