Згадка про слов'янське поселення Унг зустрічається вже в давніх джерелах. Хроніка «Gesta Hungarorum» («Діяння угрів») свідчить про існування Ужгородського укріплення в кінця IX століття, за часів переходу угорців (угрів) через Карпатські перевали: в граді над річкою сидів слов'янський князь Лаборець, дружина якого була розбита уграми, а сам князь , рятуючись втечею, був спійманий і убитий на річці, від чого і пішла її назва Лаборець (нині на території Сх. Словаччини; в Лаборець впадає р. Уж). Ужгодське городище було оточене з усіх боків карпатським лісом, тому спочатку стіни, башти, ворота і мости замку будувались з дерева. Великокнязівська влада надавала великого значення зміцненню свого прикордоння, тож незабаром Ужгородська фортеця стала справжньою твердинею на рубежах Київської держави.
У X-XI столітті замок переходить у руки угорської корони. Після спустошливого набігу татаро-монголів починається будівництво кам'яної фортеці (1248). На початку XIV століття він належав Ужанському жупану Петру Петеньку, противнику угорського короля Карла Роберта. Після придушення в 1317 повстання Петрика, замок в 1322 був переданий прихильникам Карла Роберта франко-італійського аристократичного роду Другетів, які володіли замком до 90-х XVII століття, тобто більше 360 років. Ужгородський замок після зміцнення Другетами ніколи не був узятий штурмом. Після припинення славного роду, в 1692 році фортеця стала власністю графа Миколи Берчені, соратника і друга Ференца Ракоці II, вождя національно-визвольної війни угорського народу 1703 -1711 років проти австрійських Габсбургів. Берчені перетворив Ужгородський замок в один з головних опорних пунктів повстанців-куруців. Після припинення повстання гарнізон куруців склав зброю, в замок повернувся австрійський гарнізон. Незважаючи на часті руйнування, замок кожен раз відроджувався. У 1728 році у фортеці виникла пожежа, особливо пошкоджений палац, третій поверх якого досі не відновлений. Після поділів Польщі і встановлення східних кордонів Австрії далеко на схід Ужгорода, замок втратив значення і в 1775 р на прохання єпископа Андрія Бачинського, був переданий імператрицею Марією Терезою Мукачівській греко-католицькій єпархії, яка в 1780 р влаштувала тут богословську семінарію. У цій семінарії навчалися такі видатні вчені, педагоги, громадські та церковні діячі як Олександр Духнович, Олександр Павлович, Євген Фенцик, Михайло Лучкай, Августин Волошин та інші. З 1947 р у замку знаходиться Закарпатський краєзнавчий музей. З 1968 року замок реставрується: оновлені міст, частина оборонних стін і бастіонів і внутрішній двір замкового комплексу.
Немає коментарів:
Дописати коментар